Це не вигадка, не байка, всі ми любимо Нестайка

   Саме під такою назвою розпочався бібліотечний урок в 2-А, 2-Б та 4-му класах.
    " Я все життя писав саме для дітей- писав з любов'ю, болем і тривогою".
     " Вдача у мене була весела, а життя не дуже веселе." Ці слова самого Всеволода Нестайка, як найкраще характеризують його самого. Щоб юні  читачі добре зрозуміли творчість письменника-класика, бібліотекар школи Н.С.Услиста познайомила своїх читачів із біографією В.Нестайка. Дитячі та юнацькі історії це не вигадка, не прихована, а хвилююча правдива історія про нелегкі дитячі та юнацькі роки письменника. А далі розповіді про перші написані твори, про творчий шлях автора. Учні мали можливість познайомитись з цікавою книжковою виставкою, яку підготували та рекламували бібліотекарі Н.С.Услиста та Л.І. Набок. Знайомство з книгами відбулась ще й з читанням уривків самих книг В.Нестайка. Бібліотекарі зацікавили учнів повістю-казкою "Пригоди в лісовій школі", "В країні сонячних зайчиків", "Пригоди близнят-козенят", " Ковалі щастя". І на закінчення бібліотечного уроку, учні зачитали слова Всеволода Нестайка " Якщо ти можеш подарувати комусь несподівану радість- даруй не вагаючись!". Впевнена, що познайомившись з життям і творчістю В. Нестайка, мої читачі зможуть перетворювати буденність на казку, та серед мороку відзнаходити свого сонячного зайчика.
     То ж, мерщій до читання книг улюбленого Нестайка.

Н.С. Услиста

Від усієї душі вітаю своїх колег всіх шкільних бібліотекарів району, та нашого методиста Романич  Наталю Василівну з наступаючим Новим 2016 роком!

Нехай Новий Рік принесе вам побільше радісних, щасливих днів!
Бажаю, щоб запанував мир в нашій Україні!
Здоров'я міцного всім вам, сил, терпіння і віри у краще майбутнє!

Люблю Вас всіх!

З повагою

Услиста Н.С.

Щиро вітаю читачів шкільної бібліотеки Маловисківської ЗШ № 4 із Новим  роком!
Зичу вам, дорогі читайлики, міцного здоров'я, успіхів у навчанні, хороших друзів. І звичайно, бажаю вам, щоб найкращим другом для вас з року в рік була Королева Книга!

З повагою бібліотекар

Услиста Н.С.

День святого Миколая

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.

За традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

В пам'ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

Традиція дарувати подарунки

Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традиція дарувати подарунки пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.

Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.

В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство.

З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.

З Німеччини звичай розповсюдився на сусідні країни — Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.

В Західній Європі, в часі Реформації, коли засуджувалося шанування святих, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, відповідно, подарунки, саме від його імені, стали даруватися на Різдво Христове. З приходом Контрреформації, традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, однак, була вже міцно прив'язана до Різдва. Згодом, образ святого Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись в міфічний та комерціалізований образ Санта Клауса.

В Україні подібна практика не прижилася через те, що вона в той час належала Польщі та Росії, традиційно католицькій та православній державах, де ні про яку Реформацію не було й мови.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади, святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася, адже ці землі належали СРСР значно менший проміжок часу, за який встигла відбутися лише одна зміна поколінь, чого недостатньо для переривання традиції.

Революції Гідності присвячується

Хвилюючим видався переддень 21 листопада в ЗШ № 4. Педагогічний та учнівський колективи школи вшанували пам'ять загиблих під час Революції Гідності.
Читачі шкільної бібліотеки активно долучилися до вшанування Небесної Сотні. Учні ознайомилися з виставкою "Герої не вмирають". Шкільний бібліотекар розповіла учням про ті буремні події 2013-2014 р., що стались на Майдані Незалежності. 7-ий та 8-Б класи підготували інформацію про життя і подвиг С.Нігояна, П.Мазуренка, Д. Максимова, Н. Войтовича, Р.Гурика, М. Жизневського, Ю. Вербицького, А.Саєнка. Учні підготували і декламували вірші, переглянули хроніку тих трагічних подій на Майдані. Зі сльозами на очах всі слухали пісню "Плине Кача". Присутні вшанували пам'ять Небесної Сотні хвилиною мовчання. Впевнені, що ніхто не залишився байдужим. І стверджувально лунають слова з уст учнів:

Герої-патріоти не вмирають,

Живуть у пам'яті народу, 

Перемагати надихають,

В боях за правду і свободу.

Дякую класним керівникам 7 та 8-Б класів Н.В. Білан та І.В. Паливоді за активну участь у бібліотечному заході.

Буктрейлер за п'єсою І.Карпенка -Карого "Сто тисяч"

День української мови та писемності

   Свою любов до української мови мої читачі висловлюють не тільки в день української мови та писемності. Кожного разу, коли я приходжу в якийсь клас з бесідою або з інформаційним повідомленням, пересвідчуюсь, що учні знають і люблять свою рідну мову, з цікавістю беруть участь у всіх бібліотечних заходах. Ось і цього разу, в день української мови і писемності, учні 5 та 7 класів взяли активну участь у бібліотечних уроках присвячених мові та писемності. Розпочався бібліотечний урок із знайомства з книжковою виставкою "Мово рідна! Живи в нашім домі!". Далі учні уважно слухали бібліотекаря школи про історію виникнення української мови і писемності. Крок за кроком, бібліотекар з учнями уявно мандрує в часи Кирила і Мефодія, Нестора Літописця і Івана Котляревського, Т.Г. Шевченка і Л.Українки. Учні знайомляться з давньою писемністю-глаголицею і кирилицею, та з сучсною українською  абеткою. А потім читачі уважно розглядають 11-ти томний словник української мови, орфографічний словник, словник іншомовних слів, український правопис. На закінчення бібліотечного уроку невеличка вікторина. Учні розділилися на команди і сумлінно добирали епітети до словосполучення "українська мова". Душа радіє, бо для них українська мова - рідна, дорога, квітуча, мила, чарівна, багата, барвінкова, мелодійна, прекрасна, найрідніша.Дякую учням 5 і 7 класів і класним керівникам Г.С. Кириловій і Н.В. Білан за участь у бібліотечному уроці.