Бібліотечні уроки

Маловисківська ЗШ № 4 I-III ст.

Бібліотечний урок:

« Шлях сучасної книжки»

( Для учнів 3-5 класів)

Підготувала:

Бібліотекар ЗШ № 4, Услиста Н.С.                                 Жовтень 2014р.          

Мета: Дати учням елементарні відомості про шляхи створення сучасної книжки; ознайомити учнів із професіями тих людей, які створюють книгу; виховувати повагу до праці людей-творців книги.

      Урок проводиться у формі розповіді бібліотекаря з виділенням нових слів.

Хід заняття

Бібліотекар. Діти, ми з вами вже ознайомилися з історією виникнення книги, дізналися, якими книги були раніше, якими стали зараз.

       Ми з вами знаємо, як дорого цінувалися книги, які писалися  вручну (рукописні книги). Скільки треба було вкласти праці в цей процес! Щоб від руки написати книжку, до якої ми з вами звикли, потрібна кропітка праця багатьох людей. Сьогодні на занятті ми з вами поговоримо про  шляхи сучасної книжки, про те, які пригоди треба пережити книжці, перш ніж вона потрапить на полиці книжкових магазинів і бібліотек.

                            ( Оголошується тема і мета уроку)

     Отже, пригоди дитячої книги починаються в кімнаті дитячого письменника… За великим столом сидить  письменник і думає про свою нову книжку. Цілими днями,а іноді і довгими вечорами працює він: пише. Відзначає щось олівцем, щось закреслює. Іноді перечитує якусь сторінку, а тоді відкладає, бере чистий аркуш паперу і знову пише. адже треба написати так,щоб усім було цікаво, зрозуміло, корисно, щоб будь – хто, прочитавши книжку, став добрішим, розумнішим, світлішим… Письменник складає написані аркуші один до одного. І ось нарешті написано останню сторінку. Ось і готовий рукопис.

         Яке незнайоме для вас слово я назвала? Що ж таке « рукопис»?

Рукопис  - текст, написаний від руки чи передрукований на друкарській машинці.

         З давніх – давен на столі письменника живуть його помічники:

         - олівець, завжди добре загострений;

         - ручка, одягнена в чорне плаття із золотим поясом у мініатюрній золотій шапочці;

         - товсті словники – помічники.

         Коли настає ніч рукопис розповідав своїм друзям, як йому скоріше хочеться стати книжкою. Мудрий товстий словник сказав йому: «Багато людей будуть працювати над тобою і багато ще часу мине, перш ніж ти станеш книжкою». Рукопис став чекати.

         В один із сонячних днів письменник одягнув найкращий костюм. Поклав до портфелю рукопис і вирушив у дорогу. Рукопис у щілину спостерігав, як по вулиці з великою швидкістю їхали машини, ходили хлопчики та дівчатка, по обидва боки виднілися великі красиві будівлі.

         І ось наш письменник зупинився перед будинком. На якому було написано «Видавництво»…

         Діти, я знову сказала нове для вас слово, хто з вас помітив, яке?

         (Діти відповідають: «Видавництво»)

         Видавництво – організація, яка видає (тобто друкує, випускає у світ) видання друку; книги, журнали газети…

         Письменник зайшов у приміщення, піднявся на другий поверх, пішов довгим коридором і зупинився перед дверима з написом «Редактор».Постукав. З кабінету почувся голос: «Зайдіть,будь ласка!» У кімнаті за великим столом сиділа жінка – редактор. «Ой, як добре, що ви прийшли! -  привітно мовила вона. – Принесли нову книжку? Давно чекаємо. Ну давайте швидше свій рукопис!». Письменник залишив рукопис на столі і, попрощавшись, вийшов. Спочатку рукопис страшенно злякався! Ще б пак: залишився сам – один, у незнайомій обстановці… Але потім, коли побачив на столі знайомих йому друзів – ручку, олівець, словник, трохи заспокоївся. Була ще одна товста книга – енциклопедія. І ось редактор взяла рукопис, почала перечитувати кожну сторінку, щось звіряючи з енциклопедією, виправляла олівцем. Після того, як рукопис було пере читано, редактор вийшла. Рукопис гірко – гірко заплакав, адже його гарні білі сторінки були обмальовані олівцем. Словник пояснив, що нічого страшного в цьому немає.

         Редактор – це людина,яка перевіряє рукописи, готує їх до друку.

         Рукопис посміхнувся, сльози висохли. Повернулася редактор і написала в куточку на першій сторінці: «До художника».

         І ось наш рукопис потрапляє до художника. Адже треба було нашій майбутній книзі намалювати гарну, яскраву обкладинку. Як цікаво у майстерні художника! На столі і на полицях у майстерні художника лежали олівці, щіточки, фломастери, фарби, гумки.

 Художник перечитує сторінки рукопису, малює ілюстрації. Це довга кропітка праця. Декілька разів художнику треба переробляти  малюнки, адже вони повинні бути гарними. Художник розкладає їх так, як вони повинні розміщуватись у книзі. Одягає обкладинку і таким чином отримує макет.

         Макет – примірник майбутньої книги.

         Далі до художника приходить директор видавництва, художній редактор та інші художники. Вони роздивляються, обговорюють, потім затверджують обкладинку та ілюстрації. І ось уже не  рукопис, а макет продовжує свою подорож до типографії.

         Типографія – установа, де друкуються книги.

         Раніше багато типографських робіт робили вручну: набірники складали металеві літери в слова, слова – у рядки. Тепер у типографії ручну працю замінили машини. Одна машина складає сторінки в окремі зошити. Інша зшиває їх у книжковий блок. Ще одна машина одягає на нього палітурку. І ось книжка готова. Залишилося упакувати стопки книг у папір, щоб вони не забруднилися в дорозі, і відправити до магазинів та бібліотек, де на них чекають читачі…

         Так закінчилися пригоди книжки. Як бачите, діти, книжка робиться не за один день. Багато людей працюють над її виданням.

         Подивіться на дошку і назвіть професії людей, які працюють над книжкою.

         (Діти називають професії)

         Яку професію ми ще не назвали?

         Коректор – працівник видавництва, газети або типографії. Він читає рукописи і верстки, виправляє помилки, допущені при наборі.

         Бібліотечний урок (6 -10 кл.)

Тема:          Про книгу та бібліотеку. Історія виникнення. Наука бібліографія.

                     Сучасні бібліотеки. Їх фонди.

 План уроку.

1.     Значення книги в житті людини.

2.     Бібліотеки – зібрання книг.

3.     Історія виникнення бібліотек.

4.     Виникнення науки бібліографії.

5.     Бібліотеки стародавнього світу.

6.     Сучасні бібліотеки. Їх фонди.

Мета:

Знайомство з бібліотеками стародавнього світу, та як збирались та класифікувались книги. Поняття бібліографії, яку роль вона виконує у бібліотеках. Виховання любові до книги та до бібліотеки. Знати та вивчати історію виникнення книги і бібліотеки.

  

              Слово про книгу та бібліотеку.

Книги – чудовий , дивовижний витвір людського розуму. Вона стала  для кожного з нас такою ж необхідною, як земля, чисте небо над головою, як хліб. Навіть важко собі уявити, як би розвивалась культура планети Земля, коли б не було винайдено книгу. Без неї поступ історії значно уповільнив би свій темп.

Книга – помічник, порадник, а для тих хто вміє з нею дружити – вірний друг.

Нерідко книга, вчасно прочитана, підказує людині вихід із складної ситуації.

Книги змушують нас працювати, безупинно вдосконалюватись, щоб ми могли стати справжніми людьми. В. О. Сухомлинський казав так: « Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людей».

Видатні люди сказали про книгу багато мудрих, повчальних, прекрасних рядків. Для того , щоб ви їх  запам’ятали, я пропоную зачитати ці рядки в голос.

«Книга – найвища « річ» у світі, бо це майже людина, навіть іноді вище від людини»                                                               С. Вавілов.

«До книжки потрібно ставитись як до життя… вишукувати в ній точні знання і йти від книжки до книжки. Адже книжка – це тільки шлях»

                                                                            В. Ціолковський.

«Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідної як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною.»

                                                                           В. О. Сухомлинський.

« …Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги»

                                                                             Т. Г. Шевченко.

«Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі»

                                                                            Цицерон.

« Читайте! Нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали, хоча б сторінки з нової книги»

                                                                            К. Паустовський.

 «Книги для мене необхідні , як хліб насущний».

                                                                          Т. Г. Шевченко.

«Книги – морська глибина. Хто в них пірне аж до дна , той хоч і труду мав досить , дивнії перли виносить».                     І. Я. Франко.

«Книжки збирають перлини  людської мислі й передають їх нащадкам. Ми перетворимось у жменьку пороху, а книги наче пам’ятники із заліза і каменю зберігаються назавжди»                            Айбек.

Упродовж всього життя ми звертаємось до книги. Про все розповідає книжка .І чим би ви в школі не захоплювались – історією, природою, технікою – вам завжди на допомогу приходила і приходить книга.

Хороші, справжні друзі у мене поруч є

Ніяк не уявляю без них життя моє.

Лиш пороблю уроки – до них у гості йду.

Як  жить на світі , друзі розмову поведуть.

Коли я засумую, вони сюди спішать

І жартами смішним ураз розвеселять.

Коли ж стаю надміру безпечним я на мить,

Насуплять брови друзі: негоже так робить!

Розкажуть про будови, про мандри , про бої.

Живуть в книжковій шафі товариші мої.

А тепер я хочу запропонувати вам погортати сторінки минулого. Думаю вам цікаво буде дізнатись про історію виникнення книги та бібліотеки. З’ясуємо  з вами , як і коли  з’явилась наука бібліографія.

         Людству давно відомо, що цінності бувають не тільки матеріальні, але й духовні. Людство вчилось їх берегти та накопичувати. Ось тому і з’явились книги та бібліотеки.

         Згадаємо історію стародавнього світу ( 6 – й кл.). У межиріччі двох рік  Тигру і Євфрату, що в Передній Азії – існували перші держави Месопотамії. Це такі як Шумер (7 ст.до н. е.), Ассирія (8 ст. до н. е.), Вавилон (7 ст. до н. е.). А шумерська культура  і наука зародились в 3 – му ст.. до н. е.

         На лівому березі річки  Тигр стояло велике місто – Ніневія,яке було столицею могутньої рабовласницької держави Ассирії. Правив цією державою   цар Ашурбаніпал (7 ст. до н. е.) Це був дуже жорстокий цар – завойовник. Але він зробив величезну послугу історикам. За його наказом в столиці Ассирії Ніневії,помічники царя зібрали величезну на той час бібліотеку глиняних табличок. Бібліотека знаходилась в самому палаці Ашурбаніпала. Сам цар , умів читати, знав літературу та науку того часу. Також він був завзятим колекціонером. Спеціальні агенти царя протягом 40 років їздили по країнам Азії і збирали давні тексти. З них робили копії  з глини для царського книгосховища, В так званій бібліотеці Ашурбаніпала зберігалось 60 000 глиняних табличок. Це була справжня скарбниця знань про древню Ассирію, Шумер і Вавилон.

         Кожна табличка мала площу 32 на 22 см.. товщина 2,5 см – це був так званий лист книги. Від однієї до кількох сотень глиняних табличок ,по суті , утворювали книгу.

         Писали на глиняній табличці обточеною паличкою. Написання тексту виконувалось клинописом. Який мав до 1000 знаків.(Саме письмо виникло ще в 3 ст. до н. е. ).

         В Ніневійській бібліотеці працювали вчені – граматики, астрономи, астрологи, математики, поети. Тут збирались легенди, медичні трактати,граматичні довідники, книги ассирійських царів, записи астрологічних спостережень. В Британському музеї зберігаються таблички першого твору світової класики («Гильгамеш» « О все видавшем»)  Ц е перший твір  - поема , де усна міфологічна традиція плавно переростає в художній твір.

         Щоб зберегти плитки з текстами від руйнування, їх обпалювали. Самі таблички  - не горять, не розчиняються у воді, не гниють. Культуру жодного давнього народу не представлено так повно, як населення Месопотамії.

         У Ніневійському книгосховищі , книги були чітко упорядковані. Внизу кожної таблички стояла повна назва книги. Поряд ставили номер сторінки. Був у бібліотеці каталог, де зазначалася назва книги, кількість рядків, галузь знань – відділу, до якого належала книга. Знайти потрібну книгу було легко: До кожної полички прикріплювалася невеличка глиняна книга з назвою відділу. Так зароджувалась бібліографія. В перекладі з грецької це означає – опис , систематизація.  «Бібліо» - книга, «графія» - опис.

         Під час вавилонської війни, бібліотека загинула. У 612р. до н. е. вавилонські війська захопили Ассирію та підпалили столицю держави – Ніневію. Багато днів у місті палала пожежа. Місто було зруйноване. Цар Ашурбаніпал , підпалив палац і сам кинувся у вогонь.

         Минали сотні років . Поступово над руїнами утворились великі горби. Вже ніхто точно не знав . де було  місто Ніневія. Та в 1849 році бібліотека найдавніших часів була знайдена. Англійський мандрівник Леярд, відшуковуючи пам’ятки старовини , почав розкопувати горб біля селища Куюнджик на лівому березі річки Тигр. Незабаром він виявив якісь руїни. Щось знаходилось під шаром землі. Виявилось, що то руїни палацу Ассирійського царя Ашурбаніпала. У руїнах цього палацу  Лаярд знайшов близько 30000 невеликих глиняних табличок різноманітної форми. Спочатку Лаярд  вважав, що ті не мають великої цінності, але все – таки надіслав таблички до Лондону. Років 20 пролежали вони не розшифрованими в Британському музеї, тому що вчені  тільки починали вчитись розшифровувати клинописне письмо.

         Глиняні таблички були розшифровані лише через 20 років. Виявилось, що це і була найбільша бібліотека давнього світу – царя Ашурбаніпала. Глиняні книги з його бібліотеки дають змогу пізнати історію народів Близького Сходу.

А от у 4 ст. до н. е. у Стародавньому Єгипті бібліотеки вважались осередком мудрості. Існували вони здебільшого при храмах. Саме у Стародавньому Єгипті для рукописних книг почали використовувати папірус. Для цього із стебла зрізали тонкі смужки, розправляли їх і склеювали шарами навхрест.  Потім клали під прес і отримували досить міцний аркуш. За необхідності , аркуші склеювали в довгий сувій. Єгипецьке письмо називають Ієрогліфами. Розшифрувати його було надзвичайно важко. І зробив це французький вчений. На це він витратив 30 років свого життя.

7 – 8 ст. до н. е. розквіт грецької культури, науки, мистецтва. В той час зародились великі поеми Гомера, поезії Сапфо, драматургія Есхіла. Софокла, Евріпіда. В науці греки лишили глибокий слід. Теорему Піфагора вчать школярі всього світу. Основи геометрії написав Евклід. Саме в Греції виникла філософія. Слово  «філософ» придумав Піфагор і означає «любителі мудрості». А відомий на весь світ філософ -  Сократ. Учнем Сократа був Платон.. який відкрив першу академію. Вже учнем Платона був Арістотель. Він створив в Афінах свою школу,  що мала назву «лікей»(звідси – ліцей).Арістотель був вчителем О. Македонського. Саме в Греції , на острові Кос, виникла медична школа. В цій школі працював лікар Гіпократ.                                        Перші бібліотеки, книги яких були виготовлені з папірусу, зявились теж  в Греції. Саме тоді і виникло слово «бібліотека», що означає «сховище для книг».

                Великий Олександр Македонський був освідченою людиною та великим полководцем. Його вихованням і навчанням займався знаменитий грецький філософ Арістотель. З історії нам відомо про військові дії О. Македонського, який став володарем  Єгипту і мріяв правити світом. Став єдиним господарем величезної азійської території. Завоював Македонію, Єгипет, Персію. На його честь було збудоване величне і красиве місто – Олександрію. Звідси він планував керувати величезною імперією. Та його планам насудилось   збутися. Коли місто було майже збудоване, Олександра Македонського привезли в місто в золотому саркофазі. В 323р. до н. е. О. Македонський раптово помер не досягнувши 33 роки. Його поховали в Олександрії Єгипетській. Так скінчилось життя людини, яка марила правити світом. Талант і вдача були супутниками його життя.

         Олександрія стала центром науки та культури. Правителем Єгипту став Птоломей. Саме в цей час, книга стала необхідним джерелом відомостей про світ. Цар Птоломей і його послідовники, намагаючись зміцнити та звеличити свою владу, сприяли розвитку науки,літератури й мистецтва. Вони створили в Олександрії науково – культурну установу. яка дістала назву «Мусейон», що в перекладі означає «установа, присвячена музам». За віруванням стародавніх греків -  розвитку мистецтв та наук сприяли 9 муз. Ця установа, тобто «Мусейон», виконувала освітні та навчальні функції. У цей же час, зусиллями багатьох вчених, та при енергійному сприяні царя Птоломея і його послідовників, було створено бібліотеку, яка увійшла до комплексу «Мусейон».  Для бібліотеки був споруджений спеціальний будинок в одному з кращих районів Олександрії, яка була розташована на перехресті доріг з трьох континентів (Африки, Азії, Європи.) і була важливим центром античної  науки і культури.

         Будинок бібліотеки мав величний вигляд зі статуями 9 – ти муз, з написом  «Аптека для душі». В читальній залі була статуя бога Аполлона. Не шкодуючи грошей та золота. Посланці Птоломея збирали для бібліотеки рукописи з усього світу. Сюди завозились старовинні пергаментні сувої, які купували або викрадали в тих містах, куди діставались посланці Птоломея. В період свого найбільшого розквіту в бібліотеці зберігалось 700 – 800 тисяч папірусних сувоїв, які відображали всю духовну спадщину того часу. Тут знаходились грецькі, римські, єгипетські, сірійські сувої та індійські.

         Олександрійська бібліотека вважалась святим місцем. Перш ніж зайти в бібліотеку, читач повинен був здійснити обряд очищення: покласти на голову золотий обруч з сімома кристалами, постояти мовчки перед олтарем, на якому були написані стародавні ієрогліфи.

         В бібліотеці працювали найкращі граматики і поети стародавньої Греції. Вони перекладали на грецьку мову літературу всіх країн та народів. Птоломей взяв ненадовго у афінян для перепису державний екземпляр авторських текстів трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда. Дав залог, а потім так і не повернув рукописи.

         Вчені ,які працювали в Мусейоні (біля 100 чоловік) повинні були вивчати рукописи і написати до творів кожного автора коментарі. В бібліотеці займались філософією, історією, географією, астрономією, медициною і звичайно – поезією.

         Великий Каллимах був не тільки філософом і поетом, а і вченим. Коли він працював в бібліотеці та завідував  Мусейоном, він написав надзвичай ну на той час працю – 120 томний «Каталог Олександрійської бібліотеки», своєрідну історико – культурну енциклопедію. В особливо оформлених таблицях він зібрав імена всіх  відомих і видатних письменників, вчених, назви їх творів і написав короткий зміст творів. Таким чином в  Олександрії була створена перша в світі літературна енциклопедія.

         Працювали в бібліотеці вчений – математик Евклід, філософ, астроном – Ератосфен, великий Архімед та Гіпократ.

         Олександрійську бібліотеку вчені упорядкували. Тобто бібліографи успішно виконували своє завдання. Складали каталоги та коментарі до літературних творів. У коментарях зазначалось, - коли та з якого  приводу написав ту чи іншу працю автор. Ці коментарі називались «схомями». В бібліотеці книги досліджували, вивчали, розмножували переписуванням, що сприяло розповсюдженню їх у всьому світі.

         Олександрійська бібліотека існувала майже 1000 років. Правитель арабів Халіф Омар, зайняв Олександрію. знищив бібліотеку,наказавши опалювати книгами й рукописами лазні. З інших джерел – бібліотека була знищена воїнами Юлія Цезаря. Сцену загибелі бібліотеки змальовано у п’єсі Б. Шоу «Цезар і Клеопатра».

         У 20 ст. вчені та діячі культури з усього світу не один раз пропонували проекти відбудови Олександрійської бібліотеки. І ось більше як через 2 тисячоліття, ця ідея здійснилась. Кошти на її спорудження виділили ЮНЕСКО та уряди багатьох країн світу (ЮНЕСКО – 200 млн. дол.., уряди Єгипту, та інших арабських країн – 65 млн. дол..).

                Будівництво продовжувалось 12 років з 1988року.Тепер будівництво завершено. Будівля бібліотеки має величний вигляд. За формою вона нагадує сонце, яке сходить: має форму круга, нахиленого до моря і частково зануреного у воду. Дах зроблений  зі скла, який є одночасно і вікном, через яке світло проникає  в усі приміщення. Кругла форма символізує всесвітнє значення бібліотеки. Будівля оточена напівкруглою стіною, на якій висічені алфавіти всіх країн світу. Вона має 13 поверхів, 300 читальних залів, 3500 місць. Суперсучасний науковий комплекс займає територію 40 тисяч квадратних метрів. Протягом дня тут може працювати 10 тисяч читачів. Крім того, є концертна зала і планетарій. Як бачимо, це теж своєрідний Мусейон. Але вже 21 ст. Фонд бібліотеки зараз складає 1,5млн. томів, проте з часом збільшиться до 8 млн. Тепер тут зберігається 10 тисяч рідкісних книг. Багато країн світу передали сюди свої рідкісні видання. На місці стародавньої бібліотеки виникла бібліотека майбутнього. Відкриття такої бібліотеки – символ часу. Знак вічного існування такого виду публічних заходів.

         Стародавня форма папірусної книги -  сувій, коли писали з одного боку смуги папірусу, ще далека від сучасної форми прямокутної форми – кодексу (книги) .

         Праобразом книги прямокутної форми були накладені одна на одну,скріплені між собою дві, три, чотири дощечки,виготовлені з дерева, слонової кістки чи металу. Поверхня такої дощечки з усіх боків була обрамлена бортиком, тобто мала заглибину. Заглибину заливали воском і по застиглій поверхні воску писали металевим «стилем» - паличкою. Один кінець палички був загострений, а другий  мав у форму лопатки. Обкладинки такої книги часом прикрашали золотом, дорогоцінним камінням. Залежно від кількості скріплених дощечок, ці книжки називали диптихами, триптихами, поліптихами. (Книга – кодекс).

         Коли папірус почали замінювати пергаментом, то на останньому писали вже з двох боків і сторінки скріплювали, надаючи книзі сучасної форми.

         За часів середньовіччя виготовлення книг зосереджувалось у монастирях. Книги були релігійного змісту. Духовенство зберігало їх як реліквії. Зовнішній вигляд  таких книг вражав своїм багатством. Формат середньовічних пергаментних книг цілком залежав від розмірів виробленої шкіри.

         На пергаменті писали чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили з сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви писали чорною фарбою. Використовували також  охру, золото і срібло. Звичайно, книги переписувались від руки. Усі рукописні книги переплітались і прикрашались.

         За часів Київської Русі книга була у пошані. Ярослав Мудрий заснував у Києві, при Софіївському соборі першу у Київській Русі бібліотеку. Книги для перепису завозились до бібліотеки з усього світу. Роками монахи – писарі переписували і оздоблювали книги. Це була надзвичайно цінна бібліотека. Палітурку до книги виготовляли з деревяних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, атласом, оксамитками. Потому прикріплювались металеві бляхи, аби довше зберігались. Іноді виготовлялись золоті або срібні обкладинки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінними каменями, перлами. Після написання тексту, сторінки книги розмальовували. Нажаль книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році , доля бібліотеки не відома.

         Не відомо, кому прийшла думка в голову ,щоб книги не переписувати від руки. А відразу друкувати з однієї форми. Припускають,що перший почав відливати металеві букви німець – Йоганн  Гутенберг, який жив у місті Майнці, в середині 15 ст. Та нещодавно стало відомо. Що за 400 років до нього, китаєць Бі Шен друкував з форм, складених з окремих ієрогліфів.

         Папір прийшов до нас з Китаю, близько двох тисячоліть тому. Китайці навчились варити з подрібненого бамбука та ганчіря паперову масу і виготовляти з неї аркуші паперу. У Київській Русі папір зявився у кінці 14 ст. Книгодрукування започаткував Іван Федоров. Першодрукар опанував важку справу і заснував першу в Україні друкарню (м. Львів) У 1574 році він надрукував «Апостол» та «Буквар». Іван Федоров випередив  іноземних майстрів, винайшов спосіб друкувати текст двома фарбами одразу. Належність «Букваря» та «Словянської граматики» Івану Федорову розкриває нам образ першодрукаря як діяча освіти українського народу. Граматика Івана Федорова була першою друкованою книгою, що має навчальне призначення. Поки що ми знаємо лише про один примірник цієї книжки; він зберігається в Гарвардському університеті США.

         Ми погортали з вами дуже коротко сторінки історії виникнення книги та бібліотеки. В культурі кожного народу бібліотеки займають найважливіше місце. Може не бути університетів, інститутів, інших установ, та якщо є бібліотеки – культура не загине в такій країні.

         На сьогоднішній день на Україні діє 60500 різних бібліотек. З них 25 тисяч бібліотек, які працюють при навчальних закладах. Все книжкове багатство України належить до її духовного світу, збагачує знаннями нас українців, не дає нам завянути.

         Зібрання книг у бібліотеці називається книжковим фондом. Є художні фонди, науково – популярна література, методична література, навчальна література. Якщо у бібліотеці представлені всі види фондів – така бібліотека називається універсальною. Найбільша бібліотека світу – Російська державна бібліотека.  ЇЇ фонд становить 42 млн. одиниць на 247 мовах світу.

         У Кіровоградській  бібліотеці Чижевського – 750 тис. одиниць друкованої продукції. Бібліотека  Чижевського універсального, наукового  значення .  В ній представлені всі види фондів. А наукова бо деякі видання друкують самі, вивчають, аналізують.

Ось і закінчився наш урок.

         Із книгою і словом порідніться, хай книга буде – ваш насущний хліб

          То ж зачерпніть із неї і напийтесь снаги, що в серці залишає слід.

          Вона прекрасно вміє віщувати, життя відкриє обриси нові

          І спрагу мозку може тамувати, немов ріллю краплини дощові.

          В піснях Шевченка, Пушкіна, Шекспіра, пізнайте світ поезії й добра.

         Бажаю я, щоб щиро ви повірили в могутню силу слова і пера.